kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50

Стан та розвиток євангелізаційного та місійного служіння в Київській Архиєпархії

Два найважливіших напрямки, які можуть слугувати розвитку Київська архиєпархії потрібно почати реалізовувати якнайшвидше: Євангелізаційне та Місійне служіння.

І. Євангелізаційне служіння (систематизація)

Київська архиєпархія перебуває в процесі досить швидкого динамічного розвитку, виникають нові питання, постають нові проблеми та потреби. Виклики суспільства ставлять перед нами низку нових обов’язків та справ, які треба вирішувати. Щораз більше мусимо бути присутніми у всіх сферах життя суспільства, але, на жаль, не маємо такої можливості через брак священиків, монахів та й людей з базовою богословською освітою, які могли б компетентно висловлювати позицію Церкви у різних ділянках – мас-медіа тощо. Крім цього, чим раз більше людей хотіли б отримати ґрунтовне знання богословських дисциплін, але іти навчатись в Український Католицький Університет чи їхати на катехитичні курси до Львова не мають ні можливості, ні бажання. Отже, для того, щоб мати більше людей готових проповідувати Євангеліє у місцях навчання, роботи, проживання, потрібно подати Христову віру у ґрунтовніший спосіб для різних прошарків суспільства та соціальних груп. Тому Катехитична комісія організувала

1. Євангелізаційні курси

Уже сьогодні, на базі катехитичної комісії, організовуються євангелізаційні курси, тренінги, семінари, які дають можливість бажаючим отримати систематичне знання з богословських дисциплін. Люди, які б вчилися на таких курсах, могли б провадити різні справи та бути доброю допомогою у сфері євангелізації, подібно як роблять це наші молодіжні та мирянські організації, товариства (Львівське та св. Володимира).

2. Праця із дітьми

Дитячий християнський центр (садок) та католицька школа. Формування особистості християнина починається від його народження і триває впродовж усього життя. Окрім сімейного виховання, багато залежить також і від середовища, в якому дитина навчається та зростає. Беручи до уваги реалії нашого суспільства, бачимо, що це середовище часто є дуже далеким від християнського. Тому мусимо почати працю у ділянці шкільництва – створенні українського християнського центру, а згодом і католицької школи. Можливо, це досить складна ідея, але над якою потрібно почати працювати вже сьогодні.

3. Апостолят молоді

Сьогодні на території Київської архиєпархії молодіжне життя є надзвичайно активним: відбуваються різні культурно-розважальні заходи, спільні зустрічі, молитви, прощі, вечорниці. Часто саме молодь є ініціатором тих чи інших заходів та проектів архиєпархії. Наприклад, часопис «Собор», уже згадуваний сайт www.sobornews.org та ін. Це дуже добрий показник, бо це майбутнє Церкви, тому саме працю з молоддю потрібно вважати пріоритетним обов’язком кожного душпастиря зокрема та й архиєпархії в цілому. Молоді люди можуть стати євангелізаторами серед молоді, тому мусимо посприяти у цьому. А наступними середовищами євангелізації повинні стати:

  1. Апостолят інтелігенції
  2. Апостолят чиновників
  3. Апостолят невіруючих
  4. Апостолят літніх людей
  5. Апостолят у війську
  6. Апостолят у тюрмах

 

Ми служимо у місці де ще сьогодні у селах немає Церков і священиків, де люди не розуміють, що це і для чого це потрібно тому другий важливий чинник за який диктує розвиток є місійний.

 

ІІ. Місійне служіння (Заснування нових церковних громад)

Питання насправді є досить складним і абсолютно не новим. Вже упродовж існування Київської архиєпархії, а раніше екзархату, воно стояло перед усіма, хто служив на цих теренах. У результаті, на сьогоднішній день маємо таку ситуацію: у п’яти областях – 56 парохій та приблизно стільки ж священиків. Аналізуючи по областях, то в основному парохії зосереджені навколо Києва (у Києві – 15, 5 із них вакантні), у південній частині Житомирської області та Вінницькій областях – 23 парафії. Чернігівська (1-2 громади) та Черкаська (3 громади) області практично нами не охоплені, на що варто звернути особливу увагу – як знайти цих людей та надати їм душпастирську опіку. Багато сіл, а навіть і містечок у нашому регіоні не мають священика і потребують його. Прикладом цього може бути нещодавно заснована парафія у Вербівці та що пробує народитися у с. Старе. Часто, правда, можемо спостерігати, що наша праця завершується на реєстрації тої чи іншої громади і дальше цього не йде, оскільки купити будинок чи землю мала спільнота не може та й отримати також. Внаслідок цього маємо так звані вакантні парафії – зареєстровані, але не існуючі. Як змінити ситуацію?

Найперше варто подивитися у наші вже існуючі храми – хто в них є. Ці вірні – це часто впливові люди у суспільстві, які б могли, а навіть і хотіли б допомогти у реєстрації чи отриманні землі під будову храмів, але самі або не знають про наші потреби, або не мають сміливості пропонувати свої послуги. Саме завдяки таким людям, які працюють у різних сферах, можемо отримати можливість краще проповідувати Христове Євангеліє.

Для цього вважаю за необхідне у стислі терміни на чолі із місцевим єпископом, а навіть і патріархом, при комісії євангелізації створити місійний комітет, який би займався питанням створення, реєстрації нових громад, а також пошуком людей, які б сприяли у земельних питаннях. До цього комітету мали б ввійти не лише єпископ та священики, але юристи та впливові греко-католики чи просто прихильники нашої Церкви. Лише в такий спосіб зможемо вирішувати проблеми, які стоятимуть перед нашою Церквою у різних регіонах нашої архиєпархії.

Для прикладу в Києві весною цього року змінилося законодавство щодо надання земельних ділянок,  у тому числі і релігійним громадам. Якщо раніше потрібне було голосування лише на одній сесії міської ради, то на сьогодні це вже дві сесії. Перша, попередня – після погодження клопотання земельною комісією, а друга – після виготовлення всієї проектної документації. Тому, якщо цим займатиметься кожен священик зокрема, без підтримки і сприяння фахівців на різних рівнях, позитивного результату не буде. Для прикладу в УПЦ цими справами займається аж 3 комісії: Синодальний відділ архітектури, будівництва й охорони пам’яток церковної архітектури, Місіонерський відділ при Священному синоді УПЦ та Представництво УПЦ у Верховній Раді України.

Отже, завданнями комітету мали б бути:

  • вироблення моделей місійної євангелізаційної діяльності;
  • створення нових парафій із залученням місійних монаших згромаджень;
  • налагодження зовнішніх зв’язків Церкви в контексті архиєпархії;
  • реєстрація громад та сприяння у місцях богослужінь;

–          земельні питання; Довгі процедури під час оформлення документів немає в архиєпархії відповідного органу, який би курував цю роботу, а також щодо будівництва храмів

  • фінансова підтримка вже існуючих та новостворених громад (Потрібно також подумати і про новостворені парафії чи нових священиків, бо мені самі парафіяни кажуть, що вас отче закинули сюди і виживайте як можете. Говорилося  і не однократно про опіку над нашими парафіями, парафіями із Львівської Архиєпархії, але як кажуть поговорили тай забули, кому добре той мовчить а кому зле той іноді соромиться чи боїться питати. Щодо пропозицій повинна бути певна особа, яка б відповідала за ті чи інші справи і до якої міг би звернутись будь-який священик, та взнати який стан того чи іншого питання.  Бо владиці є заважко все контролювати і про усе пам’ятати).
  • створення фонду для потреб місій та євангелізації;
  • створення бази методичного матеріалу євангелізаційного характеру.

Водночас у нашій архиєпархії особливу увагу необхідно приділити поясненню історії Церкви. Для покращення реалізації поставлених завдань та допомоги священикам і катехитам потрібно:

  1. Видати буклет, а може навіть і серію буклетів, про нашу Церкву: хто ми? Яка наша історія? Яка наша роль у житті України? Чим ми займаємося у соціальній сфері? Що спільного між нами і братами православними?
  2. Дослідити, опрацювати та видати історію Української Греко-Католицької Церкви на теренах архиєпархії, адже тут у різні періоди було багато парохій і храмів, а зокрема на початку ХVІІІ ст. тільки на Київщині було вісімсот унійних громад. Така ґрунтовна історична дослідницька праця розвіє закиди щодо прозелітизму та неканонічності території, а покаже, що ми повернулися на історичні місця свого перебування.

  Хочу відзначити, що священики архиєпархії свідомі також багатьох недопрацювань:

Важко організувати євангелізацію не парафіяльних дітей;
Підтримувати новоутворенні парафії;
Пастирські студії і знання постійна формація духовенства духовна і наукова;
Єдність і гармонія життя пресвітерів;
Змінювати відношення священиків до нових мирянських спільнот, рухів, церковних організацій, завдяки їм у малі парафії приходять нові люди.

Отже, підсумовуючи сказане, бачимо, що не все так погано але і правдою є те, що багато праці попереду. Виконання багатьох планів в нашій архиєпархії передбачає активну діяльність як священиків, так і мирян у різних сферах. Навіть незважаючи на те, що нас не так вже й багато, мусимо прикласти максимум зусиль, щоб утворювалися нові громади, розвивалися раніше створені, і всі ми разом прислужилися до росту Царства Христового.

«Від тієї пори, коли з послуху Вселенському Архиєреєві прийняв я важкий єпископський уряд, зрозумів я, що моїм обов’язком є провадити своїх вірних до вічного спасіння через віру католицьку, у любові до Бога та до його Церкви — то значить християнізувати життя, думки й теж навіть патріотизм моїх вірних. Я все приставав з моїми вірними у справедливих їхніх національних аспіраціях, роблячи себе всім для всіх, щоб їх спасти, обороняв я їх також перед несправедливостями. По повному іспиті сумління не бачу я, що міг би був змінити в своєму розумінні моїх обов’язків пастиря. Ніколи не було в мене ненависти до тих, які мене ненавиділи. Не було у мене ніколи злоби супроти тих, які кривдили моїх вірних й мене самого. Я їм все прощав й прощаю щиросердечно. Ніколи не пропагував національного шовінізму. Проповідував я все тільки любов до ближнього, любов до всіх, навіть до ворогів. Євангелія Ісуса Христа була одинокою темою мого проповідництва. Одинока ж ціль моєї праці — вічне спасіння моїх вірних» – Митр. Андрей.