kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50

Хто такий Купало і чому перестрибування вогню – жахлива традиція?

Share

7 липня Церква відзначатиме Різдво Івана Хрестителя –  одне з найшанованіших релігійних свят. Однак дехто почне святкувати дещо швидше – 6 липня.

І, уявляєте, зовсім інше свято – знане у народі як «Івана Купала» або «Купайла». Цікавим є те, що Купало не мав аж ніякого зв’язку ані з Іваном Хрестителем, ані з якимись іншими Іванами.

Християнське і язичницьке свято випадали на однаковий час, тому ім’я святого пов’язали з ім’ям язичницького бога…

Отож, звідки взялось таке свято, який у нього вкладали зміст та чому Церква проти гуляння у ніч на 7 липня, спробуймо з’ясувати разом.

 

Ну то ж такий той Купало?

Якщо існує якесь свято на честь особи, то ця особа має бути ну дуже вже поважна. З нашим героєм та ж історія. Він ще й який поважний! Щоправда, був – у середовищі наших предків. Оскільки було це в сиву давнину, впевнено твердити ким же був той Купало для слов’ян не можемо. За однією з версій, Купало був у першому ряді язичницьких богів і вважався богом земних плодів, третім, чи п’ятим по значущості після Перуна. А за іншою Купало – міфологічний персонаж пов’язаний із святом Ярила – божества сонця. А, як відомо, обожнювати сонце – це не просто традиція язичників, це їх непорушне правило. Сонечко починає йти на спад – «вмирає», і треба його «підгодувати». У всіх сонячних культах цього дня обов’язково приносилися жертви. Птахи, тварини, а часом і люди (підкреслюємо, люди!) спалювалися у вигляді приношення сонцю, що обожнювалося, щоб їх енергією воно «підкормилось» і не «померло». І ще раз наголошуємо – у  вигляді жертви винуватцю нашого свята могли приноситись навіть люди!!!

Чи користувалось свято особливою популярністю?

Літнє Сонцестояння, чи то пак Купала, яке прихильники язичництва вшановували з 6 на 7 липня, було найбільшим святом після народження нового Сонця і повернення Сонця і тепла після зимової темряви / визволення його з царства Марени. Отож, для давніх слов’ян свято було дуже шановане.

 

Чому стрибають через вогнище?

Слов’яни щиро вірили, що найшвидше доставити енергію жертви до зголоднілих богів можна за допомого диму жертовного вогню. Очевидно, що вогнище було основним атрибутом жертвоприношення. Однак найцікавішим є все-таки звичай стрибати через вогнище.  Знаєте, яке його призначення було тоді?  Обрати жертву у вигляді людини! Інколи обрати людську жертву не наважувався навіть жрець. Тоді й у нагоді ставало стрибання – вогнище тоді було не симовлічне, маленьке, а доволі високе та агресивне. Хлопці і дівчата стрибали через вогнище до тих пір, поки хто-небудь не падав в нього. Вважалося, що таким чином «боги» вибрали собі жертву.

 

Що ж найгірше у цьому ритуалі?

Обережно, бо після прочитання цього Ви точно передумаєте святкувати Купала і стовідсотково  зрозумієте позицію Церкви щодо цього «свята».  Що відбувалось після принесення жертви? Оргії! Оскільки з сонцем асоціювалося плодотворче начало, і воно вважалося джерелом життя і родючості, то і його культ мав на увазі саме це активне «запліднення» – злягання з випадковим партнером і було кульмінацією «дивної і таємничої» ночі Купала. Не вірите? Читайте опис святкування від дослідників:  «У ніч напередодні Івана Купала старі діви мали право зачати від буд.

1ь-якого чоловіка в селі, не заслуживши на засудження сусідів і не навівши вічної ганьби на голову своєї майбутньої дитини. Кожній дівчині, що втратила надію знайти собі чоловіка, дозволялося відвести з хороводу чоловіка, який їй пригледівся, в незалежності від того, був він одружений чи неодружений. І жоден не смів відмовлятися від цього «почесного обов’язку».

«Але чому Церква бореться із святом тільки тепер!?»

У сучасного християнина після прочитання цілком логічно може виникнути таке запитання.  Насправді, церква вже давно намагається викоренити звичай. І не тільки церква, до речі. Наприклад, у 1719 році гетьман Скоропадський видав універсал «о вечерницах, кулачных боях, сборищах под Ивана Купала и проч.». Універсал надавав право фізично карати (в’язати, бити киями) усіх, хто наважився б взяти участь у «безчинных гуляньях». Духовним властям також наказувалося непокірних «безчинников крепко истязовати, а преслушных и од церкви одлагати». (Звичайно, ми не схвалюємо фізичну кару, лише засвідчуємо той факт, що боротьба з «Купалом» триває вже давно).

Звичайно, подібного сенсу у святкування 6 липня зараз ніхто не закладає, не вірить у Купала, не приносить у жертву тварин чи людей… Відтворюються найбезневинніші дійства минулого. Однак, якщо свято таки приживити у свідомість сучасних християн, чи можемо гарантувати, що через декілька десятиліть  люди не захочуть відтворити свято із давнини сповна, покликаючись не те, що це «українські традиції»…

Підготувала Марія Оринчак

Джерело: ДивенСвіт

Прес-служба Київської архиєпархії