kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50

о. Роман Сиротич про “Майстерню добра”

FacebookTwitterGoogle+Google GmailShare

Як увійти в історію людства? Є люди, які часто ставлять собі це запитання та щодня намагаються відповісти на нього своїм життям. Є декілька способів досягнення цієї мети. Можна між іншим зациклитись лише на собі та шукати марної слави. Шукати тимчасового щастя в грошах, матеріальних речах, наркотиках, алкоголю та думати, що в житті все гаразд. Можна бути войовничим, шукати лише конфлікту та з історією війни входити в історію людства. Марна така слава!  Є інший спосіб, більш дієвий, хоча і не завжди популярний: Служити іншій людині. Саме служити! Служити силою, часом, матерією, духовним… Погодьтеся, такий варіант кращий, хоча і вимагає чимало зусилля. Але без зусилля ніякої вартості!

Нижче опублікованим шукаємо рецептів, ідеалів, людей чи організацій, які Господь обирає для творення добра. Зазвичай знаємо про них мало…  Тому сьогодні в розмові з о. Романом Сиротичем, Синкелом Соціального служіння Київської архиєпархії та директором Благодійного Фонду «Карітас-Київ» намагаємося знайти дороговказ входження в історію людства з добрим ім’ям.

Буває, що в діалогах зі знайомими, вживаючи слово «Карітас», не завжди співрозмовник розуміє про що йде мова. Нам християнам це очевидно, що йдеться про милосердя, добро, службу іншій людині, звичайно про любов… Але і це невичерпна відповідь!?

Якщо говорити про етимологію слова Карітас, то походить воно від латинського «caritas» і перекладається як милосердя, або ж самовіддана, безкорислива любов. Для християн – це передусім дієва любов до ближнього, якої джерелом є любов до Бога.

Церква своє соціальне служіння здійснює через парафії, монастирі, благодійні та прицерковні організації, які покликані до соціального служіння. Ну і звичайно одним із найбільших організаторів і виконавців соціального служіння в Україні та світі є благодійний фонд Карітас. Якраз тому Карітас є соціальними руками Церкви, через який вона служить людям.

Як все почалось в Україні?

В Україні перші організації Карітасу виникли з ініціативи греко-католицьких громад з набуттям незалежності. З 1999 року Карітас є повноправним членом міжнародних конфедерацій Карітас Інтернаціоналіс і Карітас Європа, дотримується загальної місії діяльності, та реалізовує спільно погоджені національні програми надання соціальної допомоги найбільш потребуючим особам.

Сьогодні Карітас складається з понад 20 регіональних організацій, які працюють на території всієї України. Загалом завдяки зусиллям Карітасу по всій Україні десятки, а навіть сотні тисяч потребуючих отримують різнопланову допомогу – матеріальну, соціальну, психологічну, юридичну та ін. А джерелом у сього є Бог і Його любов до людини!

Отже говоримо про любов, яка здатна робити щось доброго?

Саме так, адже така любов, яка не є пустими словами, а конкретними діями є справжньою любов’ю. Наприклад, коли хлопець зустрічається з дівчиною, завжди говорить, що її любить, а навіть кохає і ніколи їй не принесе квітки, то чи це є любов? Коли хтось когось любить, то завжди перш за все служить. Служить не собі, а комусь. Любов не повинна залишатись на мені, любов треба свідчити та переказувати, нею треба ділитися, її треба помножувати. Саме про це йдеться у Карітасі – свідчити Божу любов через діла милосердя. Не лише говорити про милосердя чи любов, а служити іншій людині з Любов’ю та милосердям.

Як саме?

Сьогодні кожна людина, чи це християнин чи ні, повинна вийти із зручних офісів та йти з допомогою до людей старших та немічних, покинутих дітей, вимушено переселених осіб, воїнів та ветеранів АТО, їхніх родин. Нести допомогу потребуючим, покинутим та забутим. Так багато людей сьогодні потребує допомоги. Одночасно багато людей має можливість допомогти. Тому першим нашим завданням є побачити одних та інших. Скоординувати тих, хто може допомогти і тих, кому ця допомога потрібна. Карітас, чи соціальне служіння Церкви, це ніщо інше як спільна діяльність всіх членів Церкви. Це готовність відкритися на потреби інших, вміти поділитися куском хліба, теплим одягом, їжею чи вміти співпереживати та підтримати.

Не просте завдання! Чи завжди вдається?

Не просте. Але хотілося б, щоб все і завжди вдавалося! Звичайно, не все можливо, але з Божою допомогою та щирими серцями людей щось виходить. Коли бачу усміхнених людей, то знаю, що день прожитий не марно. Бог вміє через нас служити. Нам лише потрібно Його слухати та не бути лінивими. Тоді будемо бачити набагато більше щасливих та усміхнених людей. Потрібно сказати, що основною ціллю Карітасу є бути джерелом солідарності, допомоги та служіння; бути руками Божими у суспільстві.

Отже Карітас є дієвою платформою творення добра. Як виглядає його світова практика?

Історично своїм корінням Карітас сягає міста Фрайбург (Німеччина), коли в 1897 році священик Лоренц Вертман побачив потребу допомоги італійським робочим-мігрантам. (Цю інформацію легко знайти в інтернеті) Тоді він заснував координаційний центр допомоги людям у складній ситуації. Подібні установи згодом з’явились у інших містах Європи та Америки.

Невдовзі появилась відома енцикліка папи Лева XIII «Rerum Novarum», яка заслужила назву Християнського соціального вчення. Цей папський документ порушив тему співпраці класів та запропонував вирішення конфліктів шляхом відповідальності людини  в дусі християнського вчення. Плодами цього документу стали перші центри Карітасу. Пізніше війни та комуністичні режими зробили своє, але Божою волею було продовжено формування глобальної співдружності Карітасу. У результаті – сьогодні Карітас є одною з найбільших у світі гуманітарних мереж. Офіси Карітасу наявні у 165 країнах світу. Праця ведеться у багатьох місцях, і що важливо – завжди незалежно від раси або релігії. Коли взяти під увагу статистичні дані, то Карітас надає безпосередню допомогу 24 мільйонам осіб щороку в 200 країнах.

Чи змінюється підхід у роботі по наданню допомоги?

Так, звичайно. Ми починали нашу працю в Україні з розподілу гуманітарної допомоги. Проте зовсім швидко стало очевидно, що суспільні потреби зумовлюють розширення напрямків соціальної роботи, а це призвело до створення комплексних і послідовних національних програм, які мають чіткі індикатори ефективності та системності. Всі ми погодимося із тим, що вирішення проблем через системний підхід є ефективнішим, бо дає можливість допомагати людям комплексно, але аж ніяк не можемо сказати, що не потрібно адресно допомагати, наприклад, на лікування окремих людей. Скажу інакше — сьогодні в Україні маємо консолідовано і цілісно працювати, щоб допомога усім людям стала системною.

Не менш важливим є, і це вартує наголосити, на дотриманні державних та світових стандартів надання соціальних послуг і кваліфікаційний рівень працівників. Це дуже допомагає у праці.

Чимало часу та роботи, але головне результат! Чим сьогодні займається Карітас?

Сьогодні очевидним є те, що Карітас не стоїть осторонь воєн, а радше тих, хто терпить від них. Як не дивно, сьогодні багато людей помирає від голоду, спраги, холоду. Багато християн переслідувані за віру. Багато людей змушені залишити свої домівки і просити притулку в інших країн. Подолання наслідків стихійних явищ, боротьба з бідністю та соціальною несправедливістю… Цей список можна продовжувати ще довго.

Які основні напрями роботи БФ «Карітас-Київ»?

Карітас Київ існує з 1992 року. Вже 25 років, як у серці України добро є дієвим. Багато клопотів, проблем, але і багато усміхнених людей. Саме про це нам йдеться, щоб доля людини була щасливою. Щоб покинуті ніколи не чулись самотніми, щоб не було голодних, спраглих, забутих. Йдемо туди, де нас потребують і чекають.

Впродовж цього часу нашої діяльності були різні виклики і проблеми, з якими ми стикалися і намагалися їх з Божою допомогою оперативно вирішувати, щоб допомогти тим, хто в кризі. За останніх три роки звичайно у нашій діяльності є багато змін, оскільки виникли потреби, яких раніше не було. З’явилися нові напрямки діяльності у відповідності до категорій потребуючих.

Основними є декілька напрямків: діти та сім’ї у складних життєвих обставинах, соціальний супровід неблагополучних сімей, вимушено переселені люди зі Сходу України та Криму, люди похилого віку і лежачі хворі інваліди, а це домашня опіка, протидія торгівлі людьми,  психологічна реабілітація та адаптація дітей внутрішньо-переміщених осіб, розбудова миру та подолання конфліктів у суспільстві.

Хто сьогодні на вас чекає?

Той, хто потребує допомоги та підтримки, а інколи навіть просто слів розради. Передусім – це сироти, діти з кризових, малозабезпечених, неповних, та багатодітних родин. Це також люди похилого віку, інваліди, невиліковно хворі, безпритульні, ув’язнені. Багато нашої уваги сьогодні віддаємо тим, кого в якийсь спосіб зачепила війна, а це вимушено переселені особи, учасники АТО та сім’ї загиблих на Майдані.

Як закінчиться війна на Сході України роботи не поменшає?

Дай Боже, щоб вона скоріше закінчилася. Але навіть тоді роботи менше не буде, бо люди багатшими так швидко не стануть. Економічна криза, наслідки війни – це те, що ми ще будемо багато років бачити і з чим боротися.

На кого «Карітас Київ» спирається у своїй роботі сьогодні?

Ми – не бюджетна організація, тому регулярного джерела фінансування не існує. Пожертви добрих людей — це те, що отримує Карітас і передає потребуючим. Ці пожертви дуже нестабільні, але вони разом із підтримкою партнерів і донорів є основою поточної діяльності Карітасу.

Також проводяться постійні благодійні акції, спрямовані на збір пожертв для реалізації соціальних проектів та програм: «Різдвяна Свічка Допомоги», «Шкільний Портфелик», «Великодній кошик», «Святий Миколай іде до сиріт» тощо. На наші прохання відгукуються люди, які виявили бажання та мають можливість допомогти. Ми цьому дуже раді, бо завдяки щедрості їхнього серця можемо простягнути не порожню руку справді потребуючим. Тому будемо щиро вдячні всім, хто зможе пожертвувати будь-яку суму…

На Вашу думку, людей об’єднує спільна допомога?

Важливе, що вдалося осягнути внаслідок Революції Гідності – це співпереживання, жертовність і допомога одне одному та усвідомлення відповідальності за іншого. Народ і нація є могутніми, коли спільно працюють і підтримують одне одного.

Це правда, що часто великою проблемою будь-якого суспільства є інертність, небажання бути активним учасником суспільних процесів, бо для цього треба чимось пожертвувати, від чогось відмовитися, зрештою побачити проблеми тих людей, які є навколо тебе – ближніх, яким потрібна наша практична любов. Ця жертовність дуже важлива риса життя християнина. Вірити – це означає жити вірою у ділах, адже «віра без діл мертва». Дійсно, ми зараз спостерігаємо практичні вияви любові у різних напрямках: допомога військовим та учасникам АТО, допомога постраждалим у війні, допомога вимушено переселеним людям зі Сходу України та Криму і багато іншого. Окрім цих, нових груп потребуючих, залишилися ті, які були бідними, вони стали ще біднішими. Отже, без підтримки і допомоги сьогодні багатьом просто не вижити, тому мусимо прикласти максимум зусиль, щоб допомогти тим, які цього потребують.

На жаль, є багато людей, які і далі залишаються байдужими і розбудити у них жертовність є дуже не просто. Це частина суспільства, яка живе по принципу – «моя хата скраю». Мабуть, потрібно ще багато часу, щоб змінити оцей стиль життя. Для того, щоб розбудити жертовність – важливо про це говорити на всіх рівнях, показувати проблеми інших, наголошувати у храмах та всюди, де це можливо. Тут, важливу роль мають зіграти саме ЗМІ і Церква.

Все ж таки є чимало людей, які бажають допомогти Вашій роботі. Як це можна зробити?

Можна долучитися фінансово, перерахувавши кошти на наш рахунок. Також можна поділитися своїм одягом, взуттям, канцелярією чи навіть продуктами. Або ж просто зателефонувати нам, де обговоримо можливості співпраці та представимо різні конкретні потреби у допомозі людям.

Ви знаєте, сьогодні люди знаходять дуже різні прояви своєї жертовності і дуже оригінальні. Навіть, якщо людина не має надто багато грошей вона може пожертвувати своїм часом на добро інших. Тут є багато різних можливостей у відповідності до зацікавлень та професійних навичок. Комусь буде підходити відвідувати стареньких людей і їм допомагати, комусь проводити для дітей майстер класи чи інші заняття, хтось може плести рукавиці для військових чи шити постільні комплекти для потребуючих, комусь до вподоби організувати похід дітей з інтернату у театр чи цирк і багато іншого. Неможливо перерахувати всього, тому, хто захоче долучитися до добрих справ разом із Карітасом – запрошуємо. Разом підберемо вам те, що буде подобатися і буде корисним для потребуючих.

Також, мабуть, є ще більше людей, які потребують різної допомоги. Як отримати її у БФ «Карітас-Київ»?

Для цього потрібно звернутися у Карітас, чітко окресливши потребу, де разом будемо шукати шляху допомоги. На жаль, ми не маємо можливості всім допомогти. Людей звертається дуже багато, а можливості дуже малі. Але навіть попри це, з Божою допомогою у відповідності до потреб знаходяться і можливості.

Нещодавно Вас призначено Синкелом соціального служіння Київської архиєпархії. Яке значення сьогодні має таке служіння?

Це дуже непросте завдання та призначення. Синкел соціального служіння – це помічник єпископа у здійсненні харитативної (соціальної) діяльності Церкви на території архиєпархії. Київька архиєпархія охоплює п’ять областей України – Київську, Житомирську, Вінницьку, Черкаську та Чернігівську. Це на сьогоднішній день територіально найбільша єпархія в Україні, тому місця для служіння і потреб є дуже багато. На превеликий жаль, дуже часто не має можливості допомогти всім, хто цього потребує, а також і немає кому працювати у тих віддалених куточках архиєпархії. Водночас, велика вдячність нашим священикам, які дуже активно включаються у соціальне служіння, здійснюючи його на місцях. Саме священики ідуть до людей, бачачи їх біди. Відвідують, підтримують, допомагають вижити та знайти вихід із дуже непростих ситуацій. Їхня волонтерська та віддана праця – це зразок служіння потребуючим.

Соціальне служіння є пріоритетом для Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава та для всього Синоду єпископів. За останні два роки по особливому було звернено увагу на соціальне служіння у двох важливих документах: у Стратегії діяльності УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» та у Стратегії розвитку соціального служіння УГКЦ. Якраз ці документи і визначили основні напрямки соціального служіння Церкви та передбачили, що повинна бути конкретна людина на місцях, яка відповідатиме за розвиток та діяльність у соціальній сфері. Так, починаючи від найменшої парафії і аж до загально церковного рівня мають бути і будуть ті, хто буде координувати соціальну діяльність. На рівні архиєпархії – це є синкел.

Успіхів Вам отче у діяльності Фабрики Милосердя! Дякую за розмову та добро, яке реалізовуєте!

Розмову провів о. Андрій Боднарук,

Голова прес-б’юро  Київської архиєпархії УГКЦ

Прес-служба Київської архиєпархії