kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50

На Аскольдовій могилі відбулася поминальна молитва за Героїв Крут

Share

29 січня виповнилося 100 років з часу героїчного бою під Крутами. Тоді кількасот студентів та кадетів виступили проти 5-6 тисяч більшовиків армії Муравйова. 100 років потому, біля пам»ятного знаку Героїв Крут на Аскольдовій могилі відбулася поминальна Панахида пам’яті Героїв Крут, яку очолив Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської архиєпархії.

Прийшло чимало людей вшанувати пам’ять усіх загиблих захісників Незалежності України. На думку дослідників цвинтаря, що був на Аскольдовій могилі, саме тут поховано сім крутянців.

Занурюючись в історичні події кінця 1917 – початку 1918 років мимоволі проводиться паралель із сьогоденням. По-перше, у далекому 1917 році більшовики намагалися різними способами захопити владу в Україні. По – друге, Українська Центральна Рада  понад усе прагнула самостійності для УНР і ніякі ультиматуми не приймалися. Леніну, звісно, це не подобалося, 5 грудня 1917 року більшовицький російський уряд оголосив війну УНР. Аби пришвидшити шлях до незалежності, 9 (22) січня 1918 року Центральна Рада в Києві видала IV Універсал, який проголошував Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу». В  першу чергу вільною від Радянської Росії. За цим документом, УЦР критикує політику більшовиків та зобов’язується вести боротьбу проти їхніх прибічників в Україні. Щоб не дати ворогу на чолі з М. Муравйовим підійти до Києва, на противагу чотиритисячній армії більшовиків було кинуто молодих студентів, гімназистів, київських курсантів, і козаків «Вільного козацтва» – загалом триста-чотириста  вояків, погано озброєних, погано екіпірованих, без військового досвіду, приречених на смерть. У результаті такого нерівного бою, звісно, ворог переміг. Цвіт української нації загинув, але за час бою українська делегація змогла укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

28 студентів потрапили в полон та на світанку 16 (29) січня їх повели на розстріл. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі. Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено. Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Рідні крутян звернулися до УЦР з проханням перевезти тіла загиблих до Києва. Протягом двох днів на Центральному вокзалі Києва стояли вагони з тілами загиблих, куди приходили родичі для упізнавання. Як писали тодішні газети, «19 березня о 14.00. колона візників із 26 трунами вирушила з вокзалу в бік Педагогічного музею, де знаходилася Центральна Рада. Там відбувся траурний мітинг». «Далі, – цитата з газетних шпальт,- «похід рушив по Фундуклеївській, Хрещатику, Олександрівській на Аскольдову могилу».

 Однак, скільки саме юних  крутян тоді було поховано на Аскольдовій могилі? І чи саме на Аскольдовій могилі була їхня Братська могила?  Де ще? На ці запитання взялася відповісти Ольга Бойченко, спеціальність якої, як вона каже: «захищати мертвих, рятувати могили від знищення». Саме вона ініціювала пошук Братського поховання крутян  на Аскольдовій могилі і взялася дослідити його, вивчаючи при цьому різні документальні факти. Пані Ольга провела власне розслідування, опитала мешканців найближчих сіл: Печі, Крути, Хороше Озеро. Зізнається, що плутанина в датах виходить також внаслідок переходу УНР 16 лютого 1918 року на новий Григоріанський календар.

«Нам довелося професійно дослідити усю територію парку між храмом та колишнім будинком грабаря, – розповіла  дослідниця Ольга Бойченко. – 26 вересня 2015 року на місці, де, за давніми світлинами, повинна бути могила крутян, ми знайшли забетоновану площадку розміром 3X3,8 м, засипану чорноземом на 20 см. В центрі площадки – «стакан» з арматури для кріплення пам’ятника. Побачили фрагменти зруйнованої чорної гранітної плити. Могилу, швидше, засипали сухим цементом, який з часом закам’янів. Пані Ольга не сумнівається, що саме тут поховали крутян, хоча  не заперечує, що були поховання ще на Звіринецькому кладовищі. «Я думаю, тут отримали вічний спокій 7 крутян», – передбачає дослідниця могил. Хто вони? Які їхні прізвища? Однак, це вже наступний етап робіт. Похорони загиблих під Крутами, за розпорядженням Михайла Грушевського, відбувалися за державні кошти, тому, сподівання на збережені архіви.

Пошукові роботи проводилися за дозволом та при підтримці КМДА, Печерської РДА, районного автодору та зеленбуду. Отримання усіх дозвільних документів та організація роботи техніки – це старання Володимира Волкова, керівника ГО «Українська військова організація Спас 23». Ну і, звісно, УГКЦ Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі підтримувала фінансово такі благородні цілі. «Ми дуже раді, що пані Ольга з паном Володимиром взялися за пошукові роботи на Аскольдовій могилі Братського поховання крутян. Ми і так молимося за усіх, хто загинув у цьому нерівному бою. На жаль, цвіт української нації продовжує гинути і сьогодні – на сході України», – каже парох УГКЦ Св. Миколая Чудотворця о. Ігор Онишкевич.

В пам’ять про розстріляних крутян на Аскольдовій могилі  було висаджено липову алею. Кожне дерево носить ім’я героя. А цвіт та запах дерев нагадуватиме нам про подвиг української молоді, яка боролася за незалежність України.

Джерело: ОРАНТА

Прес-служба Київської архиєпархії