kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50

«Пандемія Covid-19. Іспит на якість наших міжлюдських відносин», — владика Богдан Дзюрах

Share

Пропонуємо Вашій увазі другу частину духовних роздумів Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ владики Богдана Дзюраха про пандемію Covid-19 та відповідь християнина на неї. Цей текст є частиною серії роздумів про глобальну кризу, спричинену пандемією, про її вплив на суспільство і на релігійне середовище та місце і роль Церкви у цих новітніх обставинах, об’днаних у межах проєкту «Пандемія Covid-19. Відповідь християнина на нові виклики». Ініціаторами проєкту стали пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ спільно із владикою Богданом Дзюрахом.

2. Іспит на якість наших міжлюдських відносин

Як ми вже зауважили, людяність індивідууму виявляється в першу чергу у його взаєминах з іншими. Місяць тому, 22 липня 2020 року Папська Академія «За життя» опублікувала документ «Humana Comunitas в епоху пандемії. Неактуальні роздуми про відродження життя» [1]. Представляючи цей документ, архиєпископ Вінченцо Палья, очільник Папської Академії «За життя», пригадав Лист Папи Франциска з нагоди 25-ліття Академії, в якому Вселенський Архиєрей закликав замислитися над стосунками, які об’єднують людську спільноту та породжують спільні цінності. При цьому архиєпископ Палья зазначив, що пандемія Covid-19, з одного боку, показує, наскільки всі люди взаємозалежні, а з іншого, підкреслює існуючі нерівності. Ієрарх додав, що перед людством постає нагальне запитання: кожен намагатиметься врятувати себе, прямуючи вперед, чи спільна уразливість вчинить нас людянішими? [2]

Вплив пандемії на стосунки між людьми можна було помітити неозброєним оком. Раптом люди почали дивитися одне на одного як на потенційну небезпеку і загрозу. Нас застерігали від обіймів, від рукостискання, закликали підтримувати фізичну дистанцію одні до одних. У випадку захворювання міжлюдські зв’язки були виставлені на ще більш радикальні випробування: повна самоізоляція, відсутність будь-якого фізичного контакту, неможливість пригорнути кохану особу до грудей, щоб заспокоїти, взяти її за руку, просто побути поряд, щоб дати відчути свою близькість, співчуття і ніжну любов, яка, як відомо, більше виражається жестами, ніж словами. Коли помирала кохана людина, яка хворіла на covid-19, найближчі були змушені погоджуватися на похорон у часто дуже нелюдських умовах. Як дорікнув один італійський єпископ на основі їхнього досвіду місцевій італійській владі: «Ви нас змусили хоронити людей, як собак… Люди дуже страждали, бо допускалися лише 15 осіб…».

Особливих випробувань зазнали у ці зимово-весняні місяці, коли були запроваджені карантин та пов’язані з ним обмежувальні заходи, групи людей, які і до цього часу були дуже вразливими та часто позбавленими елементарної опіки і захисту. Йдеться передовсім про самотніх, людей похилого віку, а особливо — безхатченків. Останні, в умовах, коли закрилися громадські вбиральні та пункти харчування, а багато благодійних організацій призупинили свою діяльність, були часто полишені напризволяще, або на ласку окремих жертовних волонтерів та благодійників [3], просто — людей доброго серця, які зуміли у цей непростий час відірватися від себе і звернути увагу на ближнього.

На великі випробування були виставлені рівно ж відносини всередині сімей. З одного боку, час карантину дав можливість віднайти членам сім’ї час, якого завжди так «не вистачало» одне для одного, для дітей, для домашніх справ. Папа Франциск зауважив в цьогорічному пасхальному Зверненні «Urbi et orbi», що «для багатьох залишатися вдома стало нагодою застановитися, зупинити шалені ритми життя, перебувати з власними рідними і втішатися їхньою близькістю» [4].

З іншого боку, однак, тривале перебування вдома виставило міжлюдські стосунки на іспит, який не завжди було легко скласти. У цьому контексті пригадую анекдот, що зродився в часах карантину: «У санітарній службі певного містечка чоловікові повідомили, що в нього підозра на коронавірус, та сказали, як дальше слід було б поводитися: „Для Вас є два варіанти: варіант „А“ — два тижні самоізоляції вдома з родиною, або ж варіант „Б“ — …“ — Тут чоловік, не дочекавшись продовження, відразу випалив: „„Б“, я обираю варіант „Б“! …“.

Як відповідь на цей поважний виклик інтернет заполонили публікації з порадами психологів і психотерапевтів, як «вижити» сім’ї в умовах карантину. Заголовки говорять самі за себе: «Сім’я на карантині: як втримати спокій та рівновагу, перебуваючи з рідними цілодобово»; «Сім’я на карантині: закарпатці розповіли, як організовують час, щоб не зійти з розуму»; «Коли вся сім’я на карантині: Інструкція виживання (ВІДЕО)»; «Життя з родиною в ізольованому просторі. Як зберегти і зміцнити сімейні стосунки під час карантину», і т. д. і т. п… Але зауважте, при цьому йдеться не про матеріальні труднощі, а саме про психологічні та духовні, тобто про стосунки. Бо пандемія виставила на пробу якість наших міжлюдських стосунків, обнаживши, неначе хірург скальпелем, усю правду про них. Але після «хірурга», як правило, мусить попрацювати добрий «терапевт»…

Хочеться вірити, що більшість наших родин, все ж таки, не тільки «вижила» у найважчий період карантину, але й прожила його з максимальною користю для усіх членів сім’ї, не зруйнувавши, а поглибивши стосунки. В умовах карантину і Церква змушена була застосовувати «нові форми комунікації», користаючи з технічних досягнень сучасної доби, проте, ніяка техніка, ніяка віртуальна мережа, навіть якщо називається «соціальною», не зможе запевнити справді глибоких міжлюдських відносин, якщо сама не буде «гуманізованою», тобто підпорядкованою вищим морально-етичним принципам людського співіснування.

Далі буде…

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

Посилання:

[1] Pontificia Accademia Per la Vita, L’Humana Communitas nell’era della pandemia: riflessioni inattuali sulla rinascita della vita, La Santa Sede, 22 липня 2020 року, http://www.vatican.va/roman_curia/
pontifical_academies/acdlife/documents/rc_pont-acd_life_doc_20200722 _humanacomunitas-erapandemia_it.html

[2] Архиєпископ Палья: Чи пандемія вчинить нас людянішими? VaticanNews, 22 липня 2020 року, https://www.vaticannews.va/uk/vatican-city/news/2020-07/arhyyepyskop-paglia-chy-pandemiya-vchynyt-nas-lyudyanishymy.html

[3] Л. Тягнирядно, «Бездомні найбільше потребують допомоги й надії на краще життя», — активісти, які допомагають безхатченкам, Детектор медіа, 6 липня 2020 року, https://detector.media/community/
article/178520/2020-07-06-bezdomni-naibilshe-potrebuyut-dopomogi-i-nadii-na-krashche-zhittya-aktivisti-yaki-dopomagayut-bezkhatchenkam/

[4] Великоднє послання “Urbi et Orbi” Папи Франциска, VaticanNews, 12 квітня 2020 року,  https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2020-04/urbi-et-orbi-pasha-2020.html