kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50
kyiv-80-50

Владика Богдан Дзюрах: Пам’ятати про небезпеку втратити живий і життєдайний зв’язок з церковною спільнотою

Share

Проповідуючи у Томину неділю, 26 квітня 2020 року, владика Богдан Дзюрах застановився над майбутнім після завершення карантинних заходів. Зокрема, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ поділився своїми думками стосовно повернення вірних до своїх храмів, повернення до спільноти.

Беручи за основу у своїй проповіді євангельські події після Воскресіння Христового, владика Богдан Дзюрах зазначив, що вони характеризуються двома напрямками розвитку: відцентровий та доцентровий. «Спершу є відцентровий рух: апостоли покидають Спасителя в Оливному городі і, піддавшись паніці і страхові, розсіюються в різні сторони: хтось закривається наглухо у кімнаті, хтось віддаляється від Єрусалиму, як два учні, що йшли до Емаусу… Подібно і Тома не був ані з одними, ані з іншими, а десь окремо, на самоті, на віддалі», — зазначив єпископ, а відтак продовжив: «Аж ось на світанку Великодня починається інший рух — доцентровий, а рушієм і центром цього руху є Христос Воскреслий. Ось Він приходить до переляканих апостолів крізь зачинені двері, стає посередині світлиці, в якій вони зібралися, долає не лише фізичні перешкоди, але і їхній страх, тривогу, приносячи їм мир, надію, радість. Відтак Він наздоганяє тих двох, що крокували до Емаусу, відкриває їхні серця на розуміння всього того, що відбулося і відбувається у світі і в їхньому житті, зігріває їхні душі теплом любові, запалює їх світлом Своєї Божої присутності. То ж під впливом цього пасхального досвіду зустрічі з живим Спасителем ці учні починають інший рух: притьмом рушають у дорогу, повертаються назад, до спільноти, до Єрусалиму, щоб там поділитися з друзями своїм новим пасхальним досвідом зустрічі з Воскреслим та укріпити власну віру свідченням побратимів-апостолів про те, що Христос воістину воскрес (див. Лк 24, 13–35).

Саме такий подвійний напрямок життя присутній в особистому досвіді апостола Томи, який спочатку віддаляється від спільноти апостолів, перебуває на своєрідній «самоізоляції», на самоті, а відтак повертається до неї, щоб досвідчити присутність Воскреслого Христа, ба більше, здійснити визнання своєї оновленої віри «Господь мій і Бог мій!»

Окрім того, такий досвід Христова Церква, за словами проповідника, переживала вже неодноразово: «Церква у своїй історії не раз переживала подібні моменти — розсіяння і розпорошення, а відтак — відродження, відновлення у своїй пасхальній вірі і у своїх спільнотах. Так було після кількох століть переслідувань первісної Церкви, коли християни могли нарешті вийти з катакомб і публічно практикувати свою віру та свідчити перед усіма про Христа Воскреслого. Подібно було і в нашій новітній історії, коли після кількох десятиліть комуністичних переслідувань наша Церква наприкінці 80-х років вийшла з підпілля і повернулася до нового, або краще сказати — відновленого і обновленого способу церковного буття».

Примітно, що після таких періодів криз та загроз від навколишнього світу, Церква поверталася «завжди з унікальним і цінним пасхальним досвідом віри, досвідом реальних зустрічей з Христом Воскреслим».

Відтак владика Богдан підкреслив, що сьогодні ми переживаємо подібні події, позначені дійсністю карантину та святкування Христового Воскресіння за закритими дверима своїх домівок. «Через карантинні заходи, запроваджені державою, коли стало неможливо здійснювати богослужіння за участі численного збору вірних, ми змушені були розсіятися по домівках, в той час як наші священники залишалися в храмах, як апостоли у вечірнику за зачиненими дверима, і продовжували служити Богові і нам. То ж кожен, хто має живу віру, міг досвідчити у ці тижні, що Христос Воскреслий не покинув нас, що Він приходить — на престоли в наших храмах, як до апостолів зібраних у вечірнику, і до вірних, що збираються на молитву в своїх домівках, подібно як учні в Емаусі. Він всім дарує свій мир, надію, тиху радість, яких не можуть нас, християн, позбавити жодні утиски і негаразди, жодні природні чи суспільно-політичні катаклізми. Він розпалює наші серця, зігріває наші душі, пояснює нам Писання, відкриваючи наші духовні очі на те, що найважливіше, що суттєве і вартісне у нашому житті і в нашій вірі», — мовив архиєрей.

Проте, такий стан справ не повинен присипляти нашої пильності від духовних небезпек. «Справді, ми, християни, у нинішню пору мусимо не лише усвідомити загрозу від коронавірусу, але й пам’ятати про ще більшу духовну небезпеку — небезпеку втратити живий і життєдайний зв’язок з церковною спільнотою, а в ній і через неї — з нашим Воскреслим Господом, Який сказав: „Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я є посеред них“ (Мт. 18, 20). Ісус, як бачимо, говорить про свою присутність дуже конкретними поняттями, а не абстрактними чи віртуальними!» — підкреслив владика Богдан Дзюрах, зазначивши, що ми вже повинні приготовлятися до того моменту, коли зможемо знову поєднатися із своїми братами і сестрами на спільній молитві у храмі.

«Новітні технології можуть підтримати наше життя у виняткових обставинах недуги, карантину, переслідувань (пригадаймо, з якою вдячність і духовною спрагою в часах комунізму наші вірні слухали богослужіння за посередництвом Ватиканського радіо!). Однак, новітні технології не зможуть запевнити нам реальної зустрічі одне з одним на спільній молитві і з Воскреслим нашим Господом у Святих Таїнствах! І не випадково ми дотепер будували наше церковне буття, керуючись програмою з дуже промовистою назвою: „Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом“», — наголосив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

Таким чином, Томина неділя та історія апостола Томи спонукають нас пригадати та роздумати над нашим поверненням до своєї спільноти, над нашою переміною впродовж цього періоду карантину, ба більше, над нашим оновленим ставленням до своєї парафіяльної спільноти. «Господь Воскреслий, Який є в серці наших святкувань, нашої віри і нашого життя, буде провадити нас, довершуючи пасхальний перехід від ізоляції до повноти життя, від страху — до надії, від смутку — до радості в Святому Дусі. Мироносиці-жінки, апостоли, св. Тома і провід Церкви під подихом цього ж Святого Духа провадитимуть нас до відновленого церковного буття, до повної радості і свободи у Христі Воскреслому. Молімося, щоб це повернення відбулося у повній згоді з Божою волею, у дусі віри, мудрості, Христової любові», — завершив свою проповідь владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ